ГКП"РОМАШКА": поради медичної сестри

Кір – профілактика, ознаки, лікування

Кір - це висококонтагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному кіром хворіють не щеплені діти, що відвідують дитячі заклади. Підлітки й доросл, що раніше не хворіли кіром, та не отримали вакцину проти нього, також залишаються надзвичайно сприйнятливими до цієї інфекції.

Як відбувається зараження кором?

Джерелом інфекції є хворим кором людей з моменту появи перших ознак хвороби до п'ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кіром людини, яка поширює його
при диханні, розмові, чханні і кашлі.

Вірус кіру дуже летучий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Як протікає захворювання кір?

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40ºC, апетит відсутній. Незабаром з'являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки око - кон'юнктивіт. Його прояви при кіру яскраво виражені: очі червоніють, з'являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з'являється гнійні виділення. На другий-третій день хвороби на небі з'являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кіру малесенькі білусоваті цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі.

На 4-5 день хвороби з'являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня вона поширюється на тулуб, ще через день - на руки й ноги. Коревий висип являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирців, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипи стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон'юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно.

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Сип або зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує.

Можливі ускладнення

У наші дні при вчасно початому грамотному лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла, алергіків.

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; око - кон'юнктивітом, блефаритом; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом або слухової труби - евстахеїтом. У маленьких дітей часто буває стоматит.

Найважчі ускладнення кіру, які, на щастя, зустрічаються крані рідко, торкаються головного мозку - менінгіт і енцефаліт.

Лікування та догляд

Неускладнений кір лікують дома, обов'язково під спостереженням лікаря. При важкому перебігу хвороби, розвитку ускладнень, можлива госпіталізація.

Лікар призначає дитині лікування, яке допомагає впоратися із симптомами хвороби й підтримати імунітет: вітаміни А и С, жарознижуючі засоби на основі парацетамолу або ібупрофену; таблетки або мікстури для полегшення кашлю; антигістамінні засоби; судинозвужувальні краплі в ніс; краплі й мазі для очей і т.д. Антибіотики призначаються тільки при приєднанні вторинної інфекції й розвитку ускладнень (отит, бронхіт, пневмонія й ін.).

У кімнаті, де перебуває хвора дитина, необхідно щодня робити вологе прибирання. Провітрювання повинні бути якнайчастіше. Штори краще тримати закритими, тому що при корі спостерігається світлобоязнь. Постільна білизна й піжама хворої дитини повинні бути свіжими. Дитину треба часто й багато напувати простою водою, компотами, морсами. Їжа повинна бути легка, що щадить: кисломолочні продукти (кефір, йогурт, кисляк); овочеві супи; овочеві й фруктові пюре; відварене протерте м'ясо (нежирна телятина, курка, індичка).

Після перенесеного кору дитина дуже ослаблена: якийсь час вона може почувати себе не занадто добре, погано їсти, вередувати, швидко утомлюватися. Її імунна система ще мінімум два місяці залишається надзвичайно сприйнятливої до будь-якої інфекції. Треба намагатися оберігати його від зайвих контактів, навантажень, стресів, переохолодження і т.д. Велика увагу варто приділити його харчуванню, порадитися з лікарем із приводу приймання вітамінів.

Профілактика кору

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань одиничні.

Діти до 6 місяців, що особливо перебувають на грудному вигодовуванні, хворіють на кір украй рідко.

Основний спосіб профілактики цієї інфекції - активна імунізація. Вакцинація проти кіру проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. Імунізація проти корі також проводиться раніше не привитим підліткам, що й не боліли кором, у віці 15-17 років і дорослим у віці до 35 років.

Тому, хто контактував із хворим кором, і при цьому раніше не болів і не щеплений проти цієї інфекції, можливе проведення пасивної імунізації. Уведення імуноглобуліну протягом перших днів після контакту може захистити від хвороби або забезпечити більш легкий її перебіг .

У дитячих дошкільних установах карантин встановлюється для привитих дітей, що раніше не боліли кіром на 17 днів від початку контакту.

Картинки по запросу профілактика гепатиту а

Профілактика грипу

та інших гострих респіраторних вірусних

інфекцій( ГРВІ )

ГРВІ це велика група гострих вірусних захворювань,

які характеризуються повітряно-крапельним шляхом передачі та переважним ураженням верхніх дихальних шляхів.

Профілактика захворювань

Профілактичні заходи спрямовані насамперед для підвищення резистентності організму до дії збудників грипу та інших ГРВІ.

Ефективними, особливо у період підвищення захворюваності, фахівці відзначають наступні методи профілактики:

- повноцінне харчування з включенням вітамінів у природному вигляді;

- загартовування та часте провітрювання приміщень;

- вживання загальнозміцнюючих, тонізуючих, імуномоделюючих препаратів та препаратів цілеспрямованої імуностимулюючої дії.

Високоефективними є рекомендації загального санітарно-гігієнічного спрямування, зокрема:

- часто мити руки з милом, особливо після відвідування,

- прикривати ніс та рот хустинкою (одноразовими серветками), особливо при кашлі та чханні,

- широко застосовувати засоби нетрадиційної (народної) медицини, гомеопатичні препарати, оксолінову мазь.

Якщо в сім’ї є хворий на грип, необхідно:

· Ізолювати його в окреме приміщення (кімнату)

· Обмежити доступ до хворого членів родини, осіб, що проживають з ним разом, крім тих, які доглядають за ним

· Під час спілкування з хворим необхідно надягати маску (респіратор), яку треба змінювати кожні 4 години

· Після спілкування з хворим на грип необхідно швидко та ретельно вимити руки з милом, прочистити носові ходи, прополоскати рот кип’яченою водою

· У хворого на грип повинен бути окремий посуд, рушник, засоби особистої гігієни

· Намагайтеся покращити повітрообмін у місці перебування хворого. Використовуйте для провітрювання вікна та двері

· Підтримуйте у приміщенні чистоту з використанням наявних у господарстві засобів для чищення.

НЕ займайтесь самолікуванням – це небезпечно!

Лікування грипу та ГРВІ є складною проблемою, тому його має призначати тільки лікар!

При своєчасному і правильному лікуванні хвороба закінчується повним одужанням.

При появі симптомів захворювання необхідно негайно звернутися до лікаря!

ПРОФІЛАКТИКА

ГОСТРИХ КИШКОВИХ ІНФЕКЦІЙ,

ЯКІ РОЗПОВСЮДЖУЮТЬСЯ ВОДНИМ ШЛЯХОМ

З настанням теплої пори року зростає загроза розповсюдження гострих кишкових інфекції, таких як гастроентероколіти, дизентерія, сальмонельоз, холера, черевний тиф. харчові токсикоінфекції та інші. Свою назву вони отримали тому, що мікроорганізми, які викликають захворювання, перебувають здебільшого у кишківнику людини, звідки виділяються у зовнішнє середовище, а потім із забрудненою водою або їжею потрапляють до травного тракту здорової людини, що призводить до появи нових захворювань.

Загрожує появі кишкових інфекцій також випадкове потрапляння води або полоскання рота при купанні в річках, озерах, ставках.

Характерними ознаками гострих кишкових інфекцій є нудота, блювота, діарея, загальна слабкість, підвищення температури тіла.

При появі клінічних ознак хвороби необхідно ізолювати хворого та негайно звернутися до лікаря, не вдаючись до самолікування

Для попередження захворювання необхідно дотримуватись простих і доступних кожному правил:

· для пиття і приготування їжі при можливості використовувати бутильовану питну воду;

· обов’язково кип'ятити воду з колодязів та природних джерел:

· бажано кип’ятити воду з джерел централізованою водопостачання:

· суворо дотримуватись правил особистої гігієни ретельно мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі. після кожного відвідування туалету;

· овочі, зелень, фрукти та ягоди необхідно добре мити під проточною водою та обдавати окропом.

· під час купання у відкритих водоймах не ковтати воду

Бережіть своє здоров'я та здоров'я близьких Вам людей!

Профілактика

кишково-шлункових

захворювань.

Гострі кишкові інфекції спостерігались у людей з давніх часів. Найчастішими збудниками гострих кишкових інфекцій у дітей є віруси.

Гострі кишкові інфекції – це група інфекційних захворювань, які характеризуються фекально-оральним шляхом передачі та переважним ураженням шлунково-кишкового тракту. Провідними симптомами гострих кишкових інфекцій є діарея (рідкий або водянистий стул як найменше 3 рази за 24-годинний період) та блювота. Кишкові інфекції ведуть до зневоднення та електролітних порушень, які можуть загрожувати життю дитини. Серед інфекційних захворювань у дітей гострі кишкові інфекції займають одне із перших місць. Джерелом хвороби є хворі або носії. При кишкових інфекціях збудник виділяється у зовнішнє середовище з фекаліями інфікованих осіб. Передача відбувається фекально-оральним шляхом як під час прямого контакту, та при контакті з іншими поверхнями та предметами, що могли бути забруднені фекаліями (підлоги, меблі, одяг, іграшки, тощо). Інші шляхи передачі, такі як забруднені їжа та вода, а також повітряно-крапельний шлях цілком не виключаються. Гострі кишкові інфекції викликані бактеріями (шигели, сальмонели, кишечна паличка), вібріонами (холерний вібріон) поширюються переважно під час літніх місяців, а рота вірусна інфекція під час холодних місяців. В Україні пік захворюваності перепадає на зимовий період з грудня по травень. Причина такої сезонної моделі – невідома. Найбільш вразливими до інфікування гострими кишковими інфекціями є діти. Бо у них ще немає гігієнічних навиків, вони легко забруднюють руки, любий предмет тягнуть до рота. Руки як у хворої, так і здорової людини відіграють важливу роль у передачі кишкових інфекцій. Вот чому ці інфекції називають хворобами «брудних рук». Гострі кишкові інфекції починаються гостро, через 1-5 днів від моменту інфікування. Хвороба починається підвищенням температури тіла до 38-40 С, симптомами інфекційного токсикозу, можливо порушення свідомості, судоми, блювота та рідкий стілець. В випорожненнях можуть бути домішки слизу, крові, різного гною. У дітей можуть бути переймоподібні болі в животі, на які маленькі діти реагують плачем. Лікування хворих кишковими інфекціями повинно проводитись по вказівці лікаря.

При появі перших ознак діарейного захворювання у дитини слід негайно звернутися до лікаря.

До приходу лікаря батькам дитини у якої є прояви кишкової інфекції (блювота, діарея) слід поїти розчинами які містять сіль – Регідрон, Хумана-електроліт (розвести кип’яченою водою згідно інструкції). Після кожного рідкого випорожнення необхідно випити дітям до 2-х років 50-100 мл рідини, дітям від 2-х до 10 років 100-200 мл рідини. Розчин застосовується в режимі випоювання малими порціями для запобігання блювоті: дітям до 2-х років слід пропанувати чайну ложку розчину кожні 1-2 хвилини, дітям більш старшого віку часто пити безпосередньо з чашки. Порошки для приготування розчинів для пероральної регідратації мають бути в домашній аптеці. Також потрібно контролювати температуру тіла дитини.

ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ЗАГАРТУВАННЯ ДІТЕЙ ВЛІТКУ

           У будь-якому дитячому садочку насамперед дбають про те, щоб діти росли здоровими , веселими та бадьорими. Наш дошкільний навчальний заклад не є винятком.

        Літо – найкраща пора, щоб розпочати рішучі дії задля зміцнення здоров’я дитини. Діти та дорослі повинні розуміти цінність власного життя та здоров’я.
        Оздоровлення дітей в літній період – складова частина роботи дошкільного закладу зі зміцнення та збереження фізичного та психічного здоров’я дітей.
Літнє оздоровлення передбачає внесення змін у режим дня дітей, а саме:
Максимальне перебування дітей на свіжому повітрі;
Відповідну вікові тривалість сну та інших видів відпочинку;
Достатню рухову активність.
       Цієї чудової пори неможливо сидіти в чотирьох стінах. Дитина прагне повітря, сонця, прохолоди, води, що освіжає в спеку. Їй хочеться якомога більше гуляти серед чудової природи й активно рухатися – бігати, стрибати, лазити. Влітку , власне, і починається знайомство дітей із землею, повітрям і водою. Вся навчальна робота цієї благодатної пори року проводиться з хлопчиками та дівчатками надворі. Батьки можуть дозволяти дітям ранкові пробіжки босоніж по травичці та веселе обливання водою – найкращий початок дня.
      Теплої пори року одяг дитини має бут легкий і зручний. Найліпше з натуральних тканин, бо синтетичні тканини можуть викликати подразнення шкіри і , навіть, алергію. Панамка, кепка – обов’язковий атрибут літа. Найкраще мати головний убор з козирком, щоб сонце не сліпило очі.
Взуття має бути легке, в якому зручно бігати та стрибати. Найліпше – це сандалики, що мають упор для пальців і добре фіксуються на нозі ремінцем. Закриті туфлі на гумовій підошві, а тим паче кросівки з штучної шкіри, парять ноги, що для дитини дуже шкідливо ( в неї , навіть, може розвинутися ревматизм). «Шльопки» легко спадають з ніг, а якщо маля дуже рухливе, можуть стати причиною вивиху.
Пам’ятайте: на сонці дитині спершу можна перебувати 5 хвилин ( поступово тривалість перебування на сонці доводять до 15 хвилин). Найкраще малюкам засмагати у напівзатінку, що його створюють листя дерев та кущів.
       Купатись з дитиною можна , коли температура води перевищить +20 С. Стежте , щоб дитя не пере охололо.
Особлива увага в літній період приділяється і харчуванню дітей. Збагачується раціон дітей за рахунок свіжих овочів, фрукті, зелені.
      Літній період особливо сприятливий для початку загартування дитячого організму , як у повсякденному житті, так і спеціально організованого ( повітряні, сонячні ванни, водні процедури, дозований біг, ходіння босоніж тощо). Повітряні ванни приймаються при температурі повітря + 21 С до + 15 С до 30 хвилин влітку. Коли дуже тепло діти можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках. Завдяки сонячним променям від під шкірою відкладається вітамін «Д», що оберігає малюків від хвороб.
Водні процедури ( обливання, купання) очищують шкіру від бруду, поліпшують кровообіг у судинах.
Повітря лісів , садів або міських парків насичене особливими речовинами – фітонцидами, що збагачують кров киснем.
      Сонце, повітря, вода – то все надійні засоби , котрі, як-то кажуть : «завжди під рукою».
В процесі загартування ними підвищується стійкість дитячого організму до змін у навколишньому середовищі, тренується реакція на перепади температури.
Загартування поліпшує обмін речовин, благотворно позначається на роботі дихальної, серцево – судинної систем, підвищує м’язів тонус. Крім того, воно підвищує провідність у нервових клітинах, що , в свою чергу, сприяє поліпшенню умов для розвитку мислення.
     Оздоровлений та загартований організм легше переносить фізичні і розумові навантаження.

Обережно кліщі!

З травня по вересень в лісах і міських парках активізуються кліщі. Самі по собі ці комахи ніякої небезпеки не несуть, проте вони можуть переносити такі важкі інфекції, як кліщовий енцефаліт і кліщовий бореліоз. Тому слід посилити пильність, повторити правила профілактики таособливості видалення кліщів.

Живуть кліщі не на деревах, як прийнято вважати, а на кущах та у високій траві. Кліщ заздалегідь сприймає інфрачервоне випромінювання, яке утворює людина, що наближається, і готується на неї напасти. Після потрапляння на шкіру кліщ присмоктується і смокче кров (при цьому збудники енцефаліту чи бореліозу проникають в кров людини, якщо вони були в кліща). Через декілька днів паразит безслідно відпадає.
Не кожен кліщ містить в собі вірус: в середньому з 10 тільки 1-2 є заразними, але за зовнішнім виглядом вони не відрізняються. Якщо кліщ був заражений, то протягом 30 днів після укусу людина може захворіти. На протязі цього часу слід уважно стежте за своїм станом. Негайно зверніться до лікаря, якщо у вас спостерігаються такі симптоми:– на місці укусу з’явилося почервоніння;– висип по всій шкірі;– збільшилися лімфовузли;– підвищилася температура;– з’явилися болі в м’язах, суглобах;– часті головні болі, запаморочення;– нудота, блювання;– порушення сну.А щоб не мучитися в здогадках, заразив вас чимось паразит чи ні, його рекомендується віднести в лабораторію на перевірку.

Пік активності кліщів припадає на травень-червень, але укуси можливі з квітня по жовтень.

Побачити ворога в обличчя

Кліщі схожі на маленьких павучків. Довжина голодної самки – 3-4 мм, а самця – до 2,5 мм. Тіло складається з головки і черевця. Зверху воно вкрите жорстким щитком: у самців все тіло, у самок – третина.

Профілактика

При відвідуванні місць, де можуть бути кліщі, одягайте:– закрите взуття (черевики, чоботи), а не сандалі;– довгі брюки з затяжками на колошах (чи заправляйте колоші в шкарпетки, щоб кліщ не зміг заповзти під брюки);– куртки з затяжками на рукавах.Кліщ довго шукає місце для укусу, тому регулярно оглядайте одяг і тіло. На одязі світлих тонів побачити кліща легше.Після походу в ліс вдома потрібно зняти одяг і оглянути все тіло: кліщ може присмоктатися в будь-якому місці.Душ змиє кліщів, які ще не присмокталися.

Видалення кліщів

Чи можна видаляти кліщів самостійно? Можна.Існує декілька способів, які відрізняються лише інструментом, яким видаляється кліщ:1. Найзручніше видаляти комаху зігнутим пінцетом чи хірургічним затискачем. При цьому кліща захоплюють якомога ближче до хоботка. Потім його акуратно потягують, обертаючи навколо своєї осі в зручну сторону. Через 1-3 оберти кліщ витягується цілком разом з хоботком. Якщо ж його намагатися висмикнути, то існує велика ймовірність відривання хоботка.

2. Якщо немає інструментів, то можна видалити петлею з грубої нитки. При цьому кліщ захоплюється якомога ближче до шкіри і акуратно витягується.

Обробка маслом не змусить кліща вийняти хоботок. Масло тільки вб’є його, закупоривши дихальні отвори. Кліща можна попередньо змочити олією, але видаляти його все одно доведеться.

Якщо в ранці залишилася голова з хоботком, то нічого страшного в цьому немає (не страшніше скалки):– якщо хоботок стирчить над поверхнею шкіри, то його можна видалити, затиснувши пінцетом і викрутивши;– якщо ж хоботок залишити, то виникне невеличкий гнійничок, але через деякий час хоботок вийде.Після видалення ранку обробляють йодом або іншим антисептиком для шкіри.

При видаленні кліщів не треба:
– прикладати до місця укусу їдкі рідини (нашатирний спирт, бензин тощо);
– різко смикати комаху (він обірветься);
– колупатися в ранці брудною голкою;
– прикладати до місця укусу різні компреси;
– давити комаху пальцями.

Значення вітамінів для розвитку дітей

Однією з причин погіршення стану здоров'я дитини є дефіцит вітамінів.

Повноцінне харчування має неабияке значення для нормального фізичного та розумового розвитку дитини. Організм, що росте, потребує велику кількість поживних вітамінів (білків, жирів, вуглеводів), які надходять переважно з продуктів харчування. Поряд з цим, процеси обміну речовин в організмі дитини відбувається за участі біологічно активних сполук - вітамінів та мікроелементів. В організмі людини вітаміни беруть участь у процесах обміну речовин. Мікроелементи покращують засвоєння вітамінів та регулюють обмін речовин. Для дитячого організму в період інтенсивного росту абсолютно необхідними є кальцій, фосфор та магній.

Потреба у вітамінах залежить від віку, фізичного навантаження і стану здоров'я дитини. Основні групи ризику з дефіциту вітамінів складають діти у віці: 3-х років; від 5 до 7 років; 11 — 15 років.

Якщо говорити про наслідки дефіциту вітамінів у дітей, то вони можуть бути такими:

погіршення самопочуття;

зниження розумової і фізичної працездатності;

порушення функціонування імунної системи (зниження опірності до інфекцій);

уповільнення темпів фізичного і психологічного розвитку;

схильність до розвитку різних патологічних і хронічних станів.

Варто зазначити, що більшість вітамінів не синтезуються в організмі (крім вітаміну К та біотину), або синтезуються у недостатній кількості (вітаміни В1, В2, В6), тому повинні надходити з їжею.

Раціон харчування дитини обов'язково повинен містити молочні продукти джерело вітамінів та кальцію), м'ясо, рибу (джерело фосфору, кальцію), хліб, іноді крупи (джерело вітамінів групи В), фрукти (А, бета-каротин, С, Е)рослинні та тваринні жири (Е, С, А). Треба знати, що вживання овочів та фруктів з теплиць, кулінарна обробка продуктів, тривале зберігання значно зменшують вміст вітамінів у продуктах.

Дефіцит вітамінів, пов'язаний з недостатнім їх надходженням в організм з їжею, порушенням їх синтезу в організмі, або порушенням засвоєння, приводить до вітамінної недостатності - гіповітамінозу. Основними ознаками гіповітамінозу є: дратівливість, порушення сну, швидка втомлюваність, анемія, відставання у рості та розвитку, зниження пам'яті, часті інфекційні захворювання.

Крайній ступінь недостатності вітамінів в організмі, який проявляється вираженими порушеннями обміну речовин і функціонуванням органів та тканин, специфічними для кожного вітаміну називається авітамінозом (цинга - авітаміноз С, рахіт — авітаміноз Д).

У дітей дошкільного і шкільного віку забезпечення вітамінами залежить від збалансованого раціону харчування.

Так, відомо, що вміст вітамінів у продуктах рослинного походження у зимовий і весняний час значно знижується. У літній і осінній періоди, навпаки, перевага надається природнім, екологічно чистим продуктам (свіжим фруктам, овочам і ягодам, а також сокам).

Курс вітамінопрофілактики варто розпочати у наступних випадках: у осінньо-зимовий та весняний періоди (з жовтня до травня), у період інтенсивних емоційних або фізичних навантажень (зміни середовища, у стресових ситуаціях), після тривалого прийому ліків (антибіотиків), під час дотримання дієти (у тому числі лікувальної).

Необхідно обов'язково проконсультуватися з педіатром стосовно вибору вітамінного препарату та тривалості курсу вітамінопрофілактики.

Призначати препарати повинен лише кваліфікований лікар.

Сумлінно виконуйте всі призначення педіатра, пам'ятайте, що самолікування може зашкодити дитині

Увага! Поліомієліт!!!

Поліомієліт - це гострий недуга інфекційного характеру, який характеризується розвитком патологій нервової системи, викликаних ураженнями сірої речовин в спинному мозку. Це захворювання також носить назву дитячого спинномозкового паралічу, оскільки найчастіше воно виникає у дітей. Але дорослі також схильні поліомієліту, при цьому у них він протікає особливо важко. Недуга має вельми важку ступінь контагіозності, легко передаючись від хворого кожній здоровій і сприйнятливому людині.
Ще зовсім недавно поліомієліт був самим справжнім національним лихом багатьох європейських і північноамериканських країн. Проте розробка і планове застосування вакцини, що дозволяє попередити розвиток хвороби, дало можливість істотно знизити захворюваність, а в деяких країнах і повністю викорінити цей небезпечна недуга.
На сьогоднішній день захворювання поліомієліт практично не зустрічається на заході, хоч і є соціальною катастрофою в деяких країнах третього світу. Статистика стверджує, що найбільший відсоток захворюваності спостерігається в Пакистані, Нігерії та Афганістані. Крім того час від часу виникають спалахи поліомієліту в тих державах, які межують з цими трьома країнами.
Джерелом інфекції є хвора людина, і в перші кілька днів після поразки він виділяє вірус через рот, а після і зі стільцем. Отже, існує два шляхи передачі: повітряно-краплинний і фекально-оральний. Пік захворюваності на поліомієліт припадає на жарку пору року, і найбільше йому схильні діти від півроку і до п'ятирічного віку. У перші місяці життя дитина ще зберігає аннтітела до цієї хвороби, отримані від матері. Після перенесеного недуги організм виробляє стійкий імунітет, завдяки якому ймовірність повторного зараження зводиться практично до нуля.

Симптоматика

Іноді хвороба поліомієліт розвивається зовсім безсимптомно, і виявити його можна тільки за допомогою спеціального лабораторного дослідження. Але найчастіше вже через півтора тижні після зараження розвиваються характерні симптоми хвороби.
Найчастішою формою вважається поліомієліт, який не супроводжується розвитком паралічів і парезів. При цьому у хворого підвищується температура тіла, розвивається слабкість або ж напруженість м'язів в спинному і шийному відділі, а також починається головний біль. У деяких випадках з'являється також катаральний симптом, що виражається в нежиті, бронхіті, трахеїті і утрудненому ковтанні. Якщо вірус локалізується в клітинах тонкої кишки, можуть розвиватися диспепсичні розлади, такі як болі в області живота, нудота, пронос і блювота. Хворий скаржиться на задишку, підвищену пітливість, коливання артеріального тиску, ядуха і похолодання кінцівок. Така симптоматика триває протягом декількох тижнів, а потім хворий повністю одужує.
Поганий прогноз можливий, якщо відбувається паралітична форма ураження ЦНС, при якій спочатку виникають суттєві болі в спині і кінцівках, після чого настає параліч в окремих м'язах. У більшості випадків страждають м'язи ніг, трохи рідше дихальні м'язи, м'язи, шиї, тулуба і черевного преса.
При паралічі м'язів дихальної системи може наступити летальний результат. Поразка прогресує протягом тижня, а потім у деяких хворих починається поступове відновлення. Однак приблизно чверть пацієнтів з цією формою поліомієліту залишаються інвалідами, вони страждають від м'язової атрофії, вивихів суглобів, викривлень хребта і укорочення суглобів.

Діагностика

Важливу роль у постановці діагнозу грає точна своєчасна ідентифікація збудника поліомієліту, оскільки багато герпетические і ентеровіруси призводять до схожого ураження нервової системи. Потрібно звернути увагу на такі симптоми, як гостре гарячкове початок і стрімкий розвиток асиметричних паралічів. Для дослідження зазвичай використовують кров, кал, а також спинномозкову рідину пацієнта. Останню забирають за допомогою люмбальної пункції - поперекового проколу.

Лікування

Тим хворим, у яких був діагностований поліомієліт, належить обов'язкова госпіталізація і подальша ізоляція в інфекційному боксі. Лікування в стаціонарі може тривати один місяць, при цьому пацієнту слід забезпечити повний спокій, для того щоб знизити ймовірність розвитку кістково-суглобових ускладнень. Хворобливі м'язи лікують гарячими компресами, крім того може бути призначена лікувальна фізкультура. З лікарських засобів застосовують анальгетические і протизапальні препарати.
Щоб відновити нервово-м'язову прохідність використовують антихолінестеразні речовини, які підсилюють збудження в нервово системі. Після зупинки прогресування паралічів приділяють увагу ортопедичним занять, лікувальної фізкультури, фізіопроцедури. Крім того після одужання хворому показано санаторно-курортне лікування.

Профілактика

Основний метод попередження поліомієліту - це планова вакцинація, яка проводиться дітям в 3, 4.5 і 6 місяців. Після проводять ще й ревакцинацію - в 18, 20 місяців, а також в 14 років. Така схема найчастіше забезпечує стійку довічну захист від поліомієліту. Завдяки правильному підходу до профілактики цього захворювання, вдається практично повністю викорінити його з життя сучасного суспільства.

Увага, вітряна віспа!

Вітряну віспу викликає фільтруючий вірус, який досить легкий, а також має найменшу стійкість. Тому поза людського організму вірус зберігається максимум 15 хвилин, а потім гине під дією прямих сонячних променів і в результаті нагрівання. Головним джерелом інфекції є сам хворий, який стає заразним на останні дні інкубаційного періоду.

Ця інфекція передається повітряно- крапельним шляхом, причому зі струменем повітря інфекція може поширитися на досить велику відстань, це сусідні кімнати і навіть поверхи. Через третю особу або через речі вітрянка не передається.

Симптоми вітряної віспи

Спочатку батьки помічають погіршення самопочуття дитини, а також значне або невелике підвищення температури. Буквально через кілька днів на тілі з'являються шкірні характерні зміни, тобто з'являються плями рожевого кольору, які спочатку з'являються на голові, тілі, на бровах і на слизових оболонках, а потім перетворюються в пухирці. Причому такі бульбашки можуть з'являтися на слизовій оболонці очей, рота і навіть на статевих органах. Крім цього, дитини турбує сильний свербіж, а висип на тілі і на слизових оболонках приносить больові відчуття. Вітрянка може протікати по-різному, наприклад у деяких випадках плям на тілі може бути небагато, а в других випадках їх дуже багато і саме захворювання протікає болісно і дуже довго. Тому, щоб швидше вылечитьэтот недуга, необхідно обробляти бульбашки вітрянки, дотримуватися правил гігієни і не допускати того,щоб діти расщесывали скоринки після бульбашок. В іншому випадку в рану можна занести інфекцію, що тільки погіршить перебіг захворювання.

Протягом вітрянки у дітей

Інкубаційний період захворювання триває від 11 до 21 дня. Починається хвороба гостро і характеризується появою бульбашкової висипом на слизових оболонках, на волосистій частині голови і по всьому тілу. Спочатку з'являються червоні цятки, з яких розвиваються вітряні бульбашки, трохи пізніше кількість бульбашок помітно збільшується, а їх порожнина заповнюється прозорою рідиною. За своїм зовнішнім виглядом вони нагадують краплі роси. Буквально на наступний день поверхню бульбашок починає зморщуватися, а центр западає. В подальші дні на поверхні бульбашок утворюються кірочки, які повільно підсихають і через 7-8 днів відпадають, зазвичай, не залишаючи рубців на тілі. Висип у більшості випадків проходить поштовхами протягом 2-5 днів. Із-за швидкої зміни бульбашок на тілі можна побачити висип різних розмірів, тобто в різній стадії. Наприклад, поряд з плямою може знаходитися і пухирець і вже підсушена скоринка. Але якщо на шкіру буде занесена інфекція, то після лікування на цьому місці залишаться шрами.

Форми вітряної віспи

При легкій формі вітряної віспи стан хворого задовільний. У більшості випадків температура хворого перевищує 38°, проте в деяких випадках може бути нормальною. При цьому висипання на шкірі будуть не значними, а на слизовій оболонці можуть бути одиничні елементи бульбашок. Тривалість висипання легкої форми становить 2-4 дні.

Середня форма вітряної віспи характеризується невеликою інтоксикацією, підвищеною температурою, однак рясним висипанням і сверблячкою. Зазвичай тривалість висипання при середній формі хвороби становить 4-5 днів. Після підсихання кірочок, температура нормалізується, а самопочуття хворого поліпшується.

Якщо це найтяжча форма вітряної віспи, то вона характеризується рясної висипом, яка присутня на слизових оболонках очей, рота, статевих органів. При цьому, спостерігається підвищення температури, відсутній апетит, може спостерігатися блювота, поганий сон, діти стають неспокійними з-за сильного свербежу. При такій формі захворювання тривалість висипання становить 7-9 днів.

Ускладнення у дітей

При вітряній віспі в деяких випадках можуть виникнути ускладнення, до яких відносяться нефрит, пневмонія, розвиток крупа, енцефаліт та серозний менінгіт. Зазвичай ці хвороби викликаються набутими при вітряній віспі гнійничкові інфекціями, це стрептококи, стафілококи, пневмококи. У підсумку це призводить до утворення великих гнійників, які тільки погіршують перебіг захворювання.

Профілактика вітряної віспи

Профілактика цього захворювання полягає в ізоляції хворого дитини на п'ять днів після появи останнього елемента висипки. А після ізоляції те приміщення, де перебував хворий, добре провітрюють, миють і кварцуют. Ті діти, які контактували з хворою дитиною, можуть захворіти вітрянкою протягом 2-21 дні після контакту. Якщо це дитяче установа, то після захворювання однієї дитини, дітей, які не перехворіли вітрянкою, не пускають до здоровим дітям.

ГКП"РОМАШКА"

поради медичної сестри